Українські пенсіонери опинилися в парадоксальній ситуації: виплати номінально зростають, але купівельна спроможність невпинно знижується. Причина — у самій формулі індексації, яка закладена в статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і враховує лише частину зростання зарплат та інфляції. В результаті пенсії залишаються далеко позаду реальної економічної динаміки, а коефіцієнт заміщення — тобто співвідношення пенсії до середньої зарплати — падає з року в рік.
Чому формула не працює
Механізм індексації, прописаний у статті 42 профільного закону, спирається на показник, що об'єднує половину темпу зростання середньої заробітної плати та половину рівня інфляції за попередній рік. У березні 2025 року пенсії підвищили приблизно на 8%, а в березні 2026-го — вже на 10%. Однак цього недостатньо: продукти харчування, комунальні послуги та ліки дорожчають значно швидше, і навіть після перерахунку пенсіонери отримують суми, які не компенсують реального зростання витрат.
За даними Пенсійного фонду України, значна частина літніх людей виходить на пенсію з низьким коефіцієнтом заробітку. Періоди мінімальних зарплат, неповної зайнятості або відсутності страхових внесків суттєво занижують базу для розрахунку. У таких випадках навіть регулярні індексації не здатні суттєво підвищити розмір виплат — надбавка виявляється мізерною і не перекриває навіть базового зростання цін на продукти.
Цифри, які говорять самі за себе
Статистика ПФУ фіксує стійке падіння коефіцієнта заміщення. У 2024 році середня пенсія становила близько 5 350 гривень при середній зарплаті для обчислення пенсії на рівні 14 000 гривень — співвідношення трималося на позначці 38%. У 2025 році середня виплата зросла до 5 800 гривень, однак зарплата для обчислення підскочила до 17 000 гривень, і коефіцієнт заміщення впав до 34%. У першому півріччі 2026 року, за попередніми оцінками, середня пенсія сягнула 6 300 гривень, тоді як середня зарплата для обчислення наблизилася до 18 500 гривень — коефіцієнт заміщення опустився нижче 34%.
Демографія тисне на систему
Ситуацію ускладнює демографічний дисбаланс: кількість працюючих українців скорочується, тоді як кількість пенсіонерів залишається на рівні близько 10,3 мільйона осіб. Солідарна пенсійна система працює на межі можливостей — співвідношення працівників до пенсіонерів наближається до 1:1, що обмежує потенціал для більш щедрих підвищень. Кожен працюючий фактично утримує дедалі більше пенсіонерів, і це співвідношення лише погіршується з кожним роком.
Найбільше втрачають ті категорії пенсіонерів, чиї виплати й без того були мінімальними. Люди з неповним страховим стажем, ті, хто працював на низькооплачуваних посадах або мав тривалі перерви в трудовій діяльності, отримують від індексації символічну надбавку — 100–200 гривень. Для порівняння: пенсіонер із 35 роками стажу та коефіцієнтом заробітку 1,0 отримує після індексації додаткові 500–600 гривень, тоді як його ровесник із таким самим стажем, але коефіцієнтом 0,5 — лише 250–300 гривень. Розрив між цими категоріями не скорочується, а лише збільшується в абсолютних цифрах.
В Інституті демографії та соціальних досліджень НАН України звертають увагу: без зміни підходів до індексації та модернізації пенсійної системи коефіцієнт заміщення може впасти до 25–28% уже до 2030 року. Купівельна спроможність літніх українців продовжить падати, навіть якщо цифри у виплатах формально зростатимуть. Єдиним виходом фахівці називають запровадження обов'язкового накопичувального рівня, який дозволить диверсифікувати джерела пенсійних доходів.
Раніше портал Знай повідомляв, кому ПФУ відмовить у пенсії за новими умовами.
Також наш портал інформував, хто з українців може отримати пенсію на 35% більше.
