21 листопада 2013 року, 8 років тому на Майдані Незалежності почала свій відлік нова епоха нашої історії, коли українці обрали свободу і шлях до Європи. Ціну, яку довелося сплатити за цю волю, пам'ятаємо ми і крізь роки. 106 життів, яких не повернеш, але пам'ять про них буде жити завжди.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЗараз багато з активістів Майдану повернулися до колишнього життя, але пам'ять про ці місяці боротьби за Україну залишиться з ними назавжди.
Одним з таких активістів є і ігор Солонінко, який через 8 років зважився розповісти всю правду про події 18-20 лютого 2014 року в інтерв'ю .
Ігор мешканець Львівщини та активний учасник Революції Гідності. Він зважився на приїзд до Києва 30 листопада, після побиття студентів. Приїхав і вирішив залишитися.
За час Майдану отримав кілька поранень, але навіть після цього допровольну став до лав ЗСУ. Воював у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади і пройшов Слов'янськ, Луганський аеропорт...
За мужність, проявлену в бойових діях, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Має дружину і трьох дітей.
Але не дивлячись на це, зараз СБУ інкримінує йому вбивство "беркутівця" в 2014 році.
"Моя племінниця Вікторія, навчаючись в університеті імені Франка, поїхала на той перший студентський Майдан. Вона переконувала мене, що нам треба в Європу. На наступний день вона скидає фотку з лікарні де у неї синє обличчя і шрам над бровою. " - згадує Ігор.
До 18 лютого у "сотників" були готові схованки в каналізаціях під Майданом. У них був намет, який стояв просто над люком. Вони здогадувалися, що рано чи пізно почнеться жорстка "зачистка".
"Вдень почалися різні движухи. Захоплювали офіси Партії регіонів, де щось підпалювали, де провокували сутички. Кожна сотня знала, що їй робити... Основний шум мав бути на Грушевського. Потім Янукович зв'язався з Дмитром Ярошем і запросив його на зустріч..."
В результаті "зачистки" 18 листопада Ігорю зламали руку в 6 місцях. А з 120 чоловік "сотні" знайшов він тільки 18. Де ще 102 ніхто не знав.
"До вечора ми назбирали вже 108 осіб (поранених - прим.ред). Багатьох сховали у себе звичайні кияни, хтось розбивав шибки і залазив у чужі будинки. Рятувалися, як могли. Також почали збирати поранених. Шукали машини, складали їх штабелями і везли до Львова. 18 числа мені приходить сумна звістка. Хлопці з 5 сотні на власні очі бачили як, так звані, "правоохоронці" відрізали голови двом людям у Маріїнці. Коли ми прийшли туди 20 числа, то вам не уявити скільки трупів ми витягли з каналізаційних люків. Але ніхто про це не говорить. Взагалі 18 лютого загинуло набагато більше людей, ніж 20-го. Це не Небесна сотня, це Небесна тисяча. "
